Цей вид головоломки винайшли зарубіжні педагоги в 2002 році. Ідея
належить письменнику, педагогу і математику Сергію Федіну і доктору
педагогічних наук, філософу і художнику Володимиру Бусленко. Ідея
кроссенса проста, як і все геніальне. Це асоціативний ланцюжок, що
складається з дев'яти картинок.
1 2 3
4 5 6
7 8 9
Зображення розташовують так, що кожна картинка має зв'язок із попередньою і наступною, а центральна поєднує за змістом зразу декілька картинок. Завдання того, хто розгадує кроссенс - знайти асоціативний зв'язок між сусідніми (тобто тими, що мають спільний бік) картинками. Зв’язки в головоломці можуть бути і поверхневими, і глибокими.
Починати розгадувати кроссенс можна з будь-якої картинки, що розпізнається, але центральним є квадрат під номером 5. Центральна картинка, за бажанням автора, може бути пов’язана за змістом зі всіма зображеннями в кроссенсі. Але зазвичай потрібно встановити зв’язки по периметру між квадратами 1-2, 2-3, 3-6, 6-9, 9-8 8-7, 7-4, 4-1 («основа»), а також по центральному хресту між квадратами 2-5, 6-5, 8-5 и 4-5 («хрест»).
Таким чином, кроссенс є сукупністю дванадцяти (за числом сусідніх пар) асоціативних головоломок. Відповідь не завжди є однозначною, але в більшості випадків ті, хто відгадують, знаходять однаковий ланцюжок асоціацій.
Якщо образи на зображеннях прості і логічні, то для розгадки кроссенса треба лише знання фактів. У такому разі правильна відповідь одна і тематика конкретна.
При створенні кроссенса можна скористатися таким алгоритмом:
1. Визначити тематику(загальну ідею).
2. Вибрати 8-9 елементів (образів), що мають відношення до теми.
3. Найти зв'язок між елементами.
4. Визначити послідовність елементів за типом зв’язку «хрест» і «основа».
5. Сконцентрувати значення в одному елементі (центр – 5-й квадрат).
6. Виділити відмінні риси, особливості кожного елемента.
7. Підібрати картинки, що ілюструють вибрані елементи (образи).
8. Замінити вибрані прямі елементи (образи) і асоціації непрямими, символічними картинками.
9. Побудова асоціативного зв’язку між образами елементів.
Для полегшення створення кроссенса зручно спочатку кожен квадрат заповнити словом (словосполученням) із вибраної теми, а потім замінити його асоціативною картинкою.
Оскільки основне значення кроссенса – це певна загадка, ребус, головоломка, то він є гарною формою нетрадиційної перевірки знань із теми. Застосування кроссенса на уроці різноманітне, його можна використати:
1. при формулюванні теми і мети уроку;
2. при вивченні нового матеріалу, в якості постановки проблемної ситуації;
3. при закріпленні і узагальненні вивченого матеріалу;
4. при підведенні підсумку роботи на уроці, включити як рефлексію.
Повністю урок можна побудувати в формі кроссенса, тобто дев’ять елементів кроссенса можуть представляти собою структуру уроку.
Кроссенс можна запропонувати учням як творче домашнє завдання.
Для вчителя кроссенс
1. це спосіб поглибити розуміння вже вивченого шкільного поняття (явища, теми);
2. це можливість показати неординарне практичне застосування знань і зв'язок вивченого з життям;
3. це можливість встановити міжпредметні зв’язки з іншими шкільними дисциплінами.
Робота з кроссенсом відображає глибину розуміння учнями вивченої теми. Разом із тим кроссенс сприяє
1. розвиткові логічного, образного і асоціативного мислення, уяви;
2. прояву нестандартного мислення і креативності;
3. розвиває можливість самовираження.
Під час розгадування кроссенса розвиваються комунікативні і регулятивні вміння; навички роботи з інформацією; підвищується допитливість і мотивація до вивчення предмету.
Тому кроссенс – головоломка нового покоління, яка поєднує в собі найкращі якості зразу деяких інтелектуальних розваг: загадки, ребусу, головоломки. Кроссенс є прекрасним засобом розвитку логічного і творчого мислення учнів.
Рольові ігри, ігри-головоломки, ігри-естафети — усе це потрібно використовувати в навчанні, періодично чергуючи. Це як певний елемент тренінгу: інформація — і відразу ж закріп¬лення на практиці в доступній формі. Тут (у грі) працюють емоції, а емоційно підкріплена інформа¬ція запам'ятовується набагато кра¬ще.
Для ефективного застосування методу «кроссенс» , зок¬рема щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради са¬мих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:
1. дати завдання учням для попереднього підготування: прочита¬ти, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
2. відібрати для уроку або заняття такий матеріал, який би давав учням «ключ» до освоєння теми;
3. дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;
4. на одному занятті можна використовувати одну (максимум — дві) вправи, а не їх калейдоскоп;
5. дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсум¬ками завдання, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в кроссенсі;
6. проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов'язані із завданням.
Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання кроссенсів викладач повинен поперед¬ньо добре підготуватися:
1. глибоко вивчити та продумати матеріал, у тому числі додатко¬вий, наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;
2. старанно планувати і розробити заняття: визначити хрономет¬раж, ролі учасників, підготувати запитання й можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;
3. мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш ціка¬вих для учнів випадків, проблем; оголошувати очікувані результа¬ти (мету) заняття й критерії оцінки роботи учнів;
4. передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії.
Передбачається, що оцінювання навчальних досягнень учнів за умов застосування цього методу відбуватиметься у формі схвалювання будь-яких, навіть щонайменших успіхів та зусиль учнів. Коментарі щодо учнівських дій, навіть такі, що містять кри¬тику, мають починатися з позитивних зауважень. Коригування не¬точних, неправильних відповідей та дій можливе лише у формі про¬позицій діяти інакше: «Можлива інша відповідь»... , «Існує інша точка зору»..., «Можна сказати (написати, зробити) інакше».... Пе¬редусім необхідно дати право самому учневі переглянути свій по¬чатковий варіант дій.
Методика перевірки навчальних досягнень учнів має відповіда¬ти меті та методиці викладання предмета. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка навичок по¬требує набагато більше часу, а переконатися у виховному ефекті навчання безпосередньо на уроці взагалі майже неможливо. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя — дати учням можливість висловлювати й захи¬щати особисту думку в будь-яких навчальних ситуаціях у класі та поза школою.
Оцінюючи результати , необхідно вра¬ховувати такі умови:
1. підтримувати баланс перевірки знань, навичок;
2. застосовувати групове, змагальне та індивідуальне оцінюван¬ня, самооцінку та взаємооцінку учнів;
3. обговорювати з учнями критерії оцінювання;
4. враховувати досягнення класу та індивідуальний прогрес учнів.
Метод «кроссенс» можна поєднати із такими інтерактивними методами, як:
1. робота в малих групах;
2. робота в парах»
3. «мозковий штурм»;
4. «коло ідей»;
5. «мікрофон»;
Кожна дитина народжується, маючи в собі іскру Божу. Ми — дорослі — не маємо права формувати з неї посередність. Тому не варто розподіляти: ця ди¬тина талановита, а ця — ні. У зв'язку із цим творчі завдання мають бути розраховані не на кілька осіб, а на весь клас.
Дитина дуже швидко освоює умови нової гри, вно¬сить щось нове. І завдання педагога — зберегти цю гнучкість розуму для засвоєння нових знань. Адже ми живемо в час, коли життя стрімко змінюється й треба вміти швидко орієнтуватися в нових реаліях. А вчитель повинен зробити перший крок, подаючи при¬клад нестандартного підходу до навчального матеріалу. Для цього можна використати такий матеріал.
1 2 3
4 5 6
7 8 9
Зображення розташовують так, що кожна картинка має зв'язок із попередньою і наступною, а центральна поєднує за змістом зразу декілька картинок. Завдання того, хто розгадує кроссенс - знайти асоціативний зв'язок між сусідніми (тобто тими, що мають спільний бік) картинками. Зв’язки в головоломці можуть бути і поверхневими, і глибокими.
Починати розгадувати кроссенс можна з будь-якої картинки, що розпізнається, але центральним є квадрат під номером 5. Центральна картинка, за бажанням автора, може бути пов’язана за змістом зі всіма зображеннями в кроссенсі. Але зазвичай потрібно встановити зв’язки по периметру між квадратами 1-2, 2-3, 3-6, 6-9, 9-8 8-7, 7-4, 4-1 («основа»), а також по центральному хресту між квадратами 2-5, 6-5, 8-5 и 4-5 («хрест»).
Таким чином, кроссенс є сукупністю дванадцяти (за числом сусідніх пар) асоціативних головоломок. Відповідь не завжди є однозначною, але в більшості випадків ті, хто відгадують, знаходять однаковий ланцюжок асоціацій.
Якщо образи на зображеннях прості і логічні, то для розгадки кроссенса треба лише знання фактів. У такому разі правильна відповідь одна і тематика конкретна.
При створенні кроссенса можна скористатися таким алгоритмом:
1. Визначити тематику(загальну ідею).
2. Вибрати 8-9 елементів (образів), що мають відношення до теми.
3. Найти зв'язок між елементами.
4. Визначити послідовність елементів за типом зв’язку «хрест» і «основа».
5. Сконцентрувати значення в одному елементі (центр – 5-й квадрат).
6. Виділити відмінні риси, особливості кожного елемента.
7. Підібрати картинки, що ілюструють вибрані елементи (образи).
8. Замінити вибрані прямі елементи (образи) і асоціації непрямими, символічними картинками.
9. Побудова асоціативного зв’язку між образами елементів.
Для полегшення створення кроссенса зручно спочатку кожен квадрат заповнити словом (словосполученням) із вибраної теми, а потім замінити його асоціативною картинкою.
Оскільки основне значення кроссенса – це певна загадка, ребус, головоломка, то він є гарною формою нетрадиційної перевірки знань із теми. Застосування кроссенса на уроці різноманітне, його можна використати:
1. при формулюванні теми і мети уроку;
2. при вивченні нового матеріалу, в якості постановки проблемної ситуації;
3. при закріпленні і узагальненні вивченого матеріалу;
4. при підведенні підсумку роботи на уроці, включити як рефлексію.
Повністю урок можна побудувати в формі кроссенса, тобто дев’ять елементів кроссенса можуть представляти собою структуру уроку.
Кроссенс можна запропонувати учням як творче домашнє завдання.
Для вчителя кроссенс
1. це спосіб поглибити розуміння вже вивченого шкільного поняття (явища, теми);
2. це можливість показати неординарне практичне застосування знань і зв'язок вивченого з життям;
3. це можливість встановити міжпредметні зв’язки з іншими шкільними дисциплінами.
Робота з кроссенсом відображає глибину розуміння учнями вивченої теми. Разом із тим кроссенс сприяє
1. розвиткові логічного, образного і асоціативного мислення, уяви;
2. прояву нестандартного мислення і креативності;
3. розвиває можливість самовираження.
Під час розгадування кроссенса розвиваються комунікативні і регулятивні вміння; навички роботи з інформацією; підвищується допитливість і мотивація до вивчення предмету.
Тому кроссенс – головоломка нового покоління, яка поєднує в собі найкращі якості зразу деяких інтелектуальних розваг: загадки, ребусу, головоломки. Кроссенс є прекрасним засобом розвитку логічного і творчого мислення учнів.
Рольові ігри, ігри-головоломки, ігри-естафети — усе це потрібно використовувати в навчанні, періодично чергуючи. Це як певний елемент тренінгу: інформація — і відразу ж закріп¬лення на практиці в доступній формі. Тут (у грі) працюють емоції, а емоційно підкріплена інформа¬ція запам'ятовується набагато кра¬ще.
Для ефективного застосування методу «кроссенс» , зок¬рема щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради са¬мих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:
1. дати завдання учням для попереднього підготування: прочита¬ти, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
2. відібрати для уроку або заняття такий матеріал, який би давав учням «ключ» до освоєння теми;
3. дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;
4. на одному занятті можна використовувати одну (максимум — дві) вправи, а не їх калейдоскоп;
5. дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсум¬ками завдання, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в кроссенсі;
6. проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов'язані із завданням.
Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання кроссенсів викладач повинен поперед¬ньо добре підготуватися:
1. глибоко вивчити та продумати матеріал, у тому числі додатко¬вий, наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;
2. старанно планувати і розробити заняття: визначити хрономет¬раж, ролі учасників, підготувати запитання й можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;
3. мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш ціка¬вих для учнів випадків, проблем; оголошувати очікувані результа¬ти (мету) заняття й критерії оцінки роботи учнів;
4. передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії.
Передбачається, що оцінювання навчальних досягнень учнів за умов застосування цього методу відбуватиметься у формі схвалювання будь-яких, навіть щонайменших успіхів та зусиль учнів. Коментарі щодо учнівських дій, навіть такі, що містять кри¬тику, мають починатися з позитивних зауважень. Коригування не¬точних, неправильних відповідей та дій можливе лише у формі про¬позицій діяти інакше: «Можлива інша відповідь»... , «Існує інша точка зору»..., «Можна сказати (написати, зробити) інакше».... Пе¬редусім необхідно дати право самому учневі переглянути свій по¬чатковий варіант дій.
Методика перевірки навчальних досягнень учнів має відповіда¬ти меті та методиці викладання предмета. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка навичок по¬требує набагато більше часу, а переконатися у виховному ефекті навчання безпосередньо на уроці взагалі майже неможливо. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя — дати учням можливість висловлювати й захи¬щати особисту думку в будь-яких навчальних ситуаціях у класі та поза школою.
Оцінюючи результати , необхідно вра¬ховувати такі умови:
1. підтримувати баланс перевірки знань, навичок;
2. застосовувати групове, змагальне та індивідуальне оцінюван¬ня, самооцінку та взаємооцінку учнів;
3. обговорювати з учнями критерії оцінювання;
4. враховувати досягнення класу та індивідуальний прогрес учнів.
Метод «кроссенс» можна поєднати із такими інтерактивними методами, як:
1. робота в малих групах;
2. робота в парах»
3. «мозковий штурм»;
4. «коло ідей»;
5. «мікрофон»;
Кожна дитина народжується, маючи в собі іскру Божу. Ми — дорослі — не маємо права формувати з неї посередність. Тому не варто розподіляти: ця ди¬тина талановита, а ця — ні. У зв'язку із цим творчі завдання мають бути розраховані не на кілька осіб, а на весь клас.
Дитина дуже швидко освоює умови нової гри, вно¬сить щось нове. І завдання педагога — зберегти цю гнучкість розуму для засвоєння нових знань. Адже ми живемо в час, коли життя стрімко змінюється й треба вміти швидко орієнтуватися в нових реаліях. А вчитель повинен зробити перший крок, подаючи при¬клад нестандартного підходу до навчального матеріалу. Для цього можна використати такий матеріал.
Батьківщина
Тлумачення
1. Пам'ятник Б.Хмельницькому – Київ, столиця;
2. Шоломов воїнів-русичів – Київська Русь;
3. Кочівники - воїни - печеніги – вороги;
4. Україна – народ – єдність кордонів;
5. Символіка України;
6. Козак Мамай – символ козацтва, звитяги, боротьби;
7. Рука, пальці, прапор України - єдність, цілісність;
8. Воїни – АТО – боротьба за єдність України;
9. Майдан, вогонь – революція Гідності.
7. Додатки
Додаток 7.1
Роль
кейс-методу у формуванні
компетентностей
Навчально-інформаційні
(інтелектуальні) компетенції
|
Соціальні
компетенції
|
• Освоєння методів аналізу і кри-тичного мислення
• Вміння працювати з текстом • Створення авторського продукту • Поява досвіду прийняття рішень, дій у новій ситуації, вирішення проблем • Освоєння методів збору даних |
• Розвиток умінь самостійної
роботи та роботи в групі
• Отримання комунікативних навичок • Розвиток презентаційних умінь • Формуються інтерактивні уміння, що дозволяють ефективно взаємодіяти і приймати колективні рішення |
Додаток 7.2
Схема
розподілу
функцій між учнями і вчителем
Фаза
|
Дії викладача
|
Дії учня
|
До заняття
|
1.
Підбирає кейс
2. Визначає основні і допоміжні матеріали для підготовки учнів 3. Розробляє сценарій заняття |
1.
Отримує кейс і список рекомендованої літе-ратури
2. Індивідуально готується до заняття |
Під час заняття
|
1.
Організовує попе-реднє обговорення кейсу
2. Ділить групу на підгрупи 3. Керує обговоренням кейса в підгрупах, за-безпечує учнів додат-ковими відомостями |
1.
Задає питання, поглиблюють розуміння кейса і проблеми
2. Розробляє варіанти рішень, бере до уваги думки інших 3. Приймає або бере участь у прийняття рішень |
Після заняття
|
1.
Оцінює роботу учнів
2. Оцінює прийняті рішення та поставлені запитання |
Складає
письмовий звіт про заняття згідно заданої форми
|
Додаток 7.3
Види кейс – методів
Метод інциденту..
|
Метод розбору ділової кореспонденції.
|
Метод ситуаційного аналізу.
|
Особливість цього методу в тому, що учень сам знаходить інформацію для прийняття рішення. Учні
отримують коротке повідомлення про випадок, ситуації в країні, організації. Для прийняття рішення
наявної інформації явно недостатньо, тому учень повинен зібрати і
проаналізувати необхідну інформацію. Так як для цього потрібен час, можлива
самостійна домашня робота школярів. На першому етапі учні отримують
повідомлення та запитання до нього
|
Учні отримують від учителя папки з описом ситуації; пакет
документів, допомагають знайти вихід із складного становища (можна включити
документи, що не належать до даної проблеми, щоб учасники могли вибирати
потрібну інформацію) і питання, які дозволяють знайти рішення.
|
Найпоширеніший метод, оскільки дозволяє глибоко і
детально досліджувати складну ситуацію. Учневі пропонується текст з докладним
описом ситуації і завдання, що вимагає рішення. У тексті можуть описуватися
вже здійснені дії, прийняті рішення, для аналізу їх доцільності.
|
Додаток 7.4
Цілі кейс - методу
Освітні цілі методу кейсів
|
Навчальні цілі методу кейсів
|
1) учень повинен навчитися приймати
конкретні рішення за матеріалами кейсу і застосовувати свої знання в
конкретних ситуаціях
2) учень повинен продемонструвати здатність мислити логічно, ясно і послідовно, а також розуміти зміст вихідних даних і припущень; 3) учень повинен вміти представляти результати свого аналізу переконливо і обґрунтовано; 4) учень повинен володіти здоровим глуздом, тобто бачити очевидне і доречне, виділяти те істотне, що має відношення до основних питань кейса. Реакції з боку групи повинні присікати спроби демагогії, резонерства і різні софистские хитрощі; 5) учень повинен показати готовність і здатність застосовувати методи кількісного аналізу, де це необхідно; 6) більш підготовлені учні (що претендують на високу оцінку) повинні вміти в своєму аналізі виходити за межі конкретної ситуації і проявляти широку компетентність. |
Оцінювання - формування критерію дослідження ситуації, судження,
шляхи вирішення і т. п.
Синтез - продукування нових комбінацій методів і засобів вирішення, оригінальність, креативність. Аналіз - ідентифікація компонентів, як вони пов'язані і організовані, селекція фактів від здогадів і т. п. Застосування-як застосувати наявне розуміння проблеми або завдання в умовах, коли шляхи вирішення не ясні. Усвідомлення - пошук прийнятних інтерпретацій для вирішення завдань і їх подальшої екстраполяції (поширення висновків, отриманих зі спостережень над однією частиною явища не іншу частину його, знаходження за рядом даних значень функції інших її значень, що знаходяться поза цього ряду). Знання - затвердження нових фактів, визначення нових понять, категорій, шляхів досягнення результатів в контексті даної ситуації). |
Додаток 7.5
Алгоритм роботи с ситуаційним кейсом
При роботі з ситуаційним кейсом необхідно при його аналізі
відповісти на наступні питання:
хто? (навчитися ідентифікувати ситуацію або точку зору діючої ос
хто? (навчитися ідентифікувати ситуацію або точку зору діючої ос
оби, приймати позицію іншої людини);
що? (навчитися ідентифікувати рішення, пов'язані з тією або іншою позицією діючої особи та інших учасників, з'ясувати міру відповідальності);
чому? (навчитися визначати причини і наслідки, хронологічну послідовність подій у досліджуваній ситуації);
коли? (навчитися розробляти план дій, реально оцінювати час на виконання завдань, усвідомлювати обмеження по часу);
як? (вміти оцінювати ситуацію з точки зору системного підходу - врахування внутрішніх зв'язків компонентів спільно з зовнішнім змістом, використовувати її в подальшому розв'язанні проблем).
що? (навчитися ідентифікувати рішення, пов'язані з тією або іншою позицією діючої особи та інших учасників, з'ясувати міру відповідальності);
чому? (навчитися визначати причини і наслідки, хронологічну послідовність подій у досліджуваній ситуації);
коли? (навчитися розробляти план дій, реально оцінювати час на виконання завдань, усвідомлювати обмеження по часу);
як? (вміти оцінювати ситуацію з точки зору системного підходу - врахування внутрішніх зв'язків компонентів спільно з зовнішнім змістом, використовувати її в подальшому розв'язанні проблем).
Додаток 7.6
Структура процесу навчання за кейс -
технологією
|
·
Вербальні
·
Ілюстративні
·
Представлені в ігровій формі
|
|
·
з кейсу
·
самостійний пошук
|
|
Альтернативні варіанти рішень
|
|
Прецеденти
|
|
Колективне
ОБГОВОРЕННЯ
варіантів рішення
|
|
З’ясовується
ПОЗИЦІЯ
учня
|
|
Випадок (ситуація)
(реальний або уявний)
|
|
Відбір інформації
|
|
Проблемний
|
Додаток 7.7
Роль модератора в процесі опрацювання
кейсу
У процесі безпосередньої роботи над кейсом рекомендується:
Ø
записати
мету (тему), над якою треба працювати підгрупи;
Ø
виписати
питання по темі;
по кожному питанню дати коротко висловитися всім бажаючим і забезпечити фіксацію (запис) висловлювань;
по кожному питанню дати коротко висловитися всім бажаючим і забезпечити фіксацію (запис) висловлювань;
Ø
сформулювати
резюмуючу
думку, яка виступає
в якості вирішення поставленого завдання;
Ø
підготувати
резюме у вигляді висновків - з текстом, графіками, таблицями.
Інші підгрупи слухають і оцінюють доповідь модератора,
викладач підводить загальні підсумки заняття
7.
Бібліографія
1. Платов
В.Я. Деловые игры: разработка, организация и проведение:
учебник
/ В.Я. Платов. - М.: Профиздат, 1991. - 192 с.
2. Ситуационный
анализ, или Анатомия Кейс-метода / под ред. д-ра
социологических
наук, профессора Сурмина Ю.П. - Киев: Центр
инноваций и развития,
2002. - 286 с.
