 |
Будьмо знайомі!
Доброго часу усім,
хто завітав на мою сторінку
у блогопросторі.
Я, Коломієць Альона Леонідівна, вчитель правознавства та історії
в Летичівському НВК№2 «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія».
|
Народилась у славному містечку Летичів, що на Поділлі. У 1994 році закінчила ЗОШ I-
III ступенів №2. Ще під час навчання
у школі знала, що буду вчителем, бо сповна відчула мудру вчительську любов, яку
дарувала класний керівник. Та творча і ненав’язлива атмосфера моїх вчителів, що
панувала у нашій школі вселяла віру у нас і спонукала бути ще кращими.
Дякую Богу, що у моєму житті було і є багато хороших вчителів, зокрема
вчителі правознавства та історії Гунько Любов
Сергіївна, Івасюк
Галина Іванівна, які
вміли зацікавити своїм предметом.
1994-1999-незабутні студентські роки у Вінницькому університеті іменіКоцюбинського, історичний факультет. Почала свою педагогічну діяльність педагог-організатором у ЗОШ I- IIІ ступенів№2. Саме там прийшло розуміння, що мій обов’язок прийняти кожного учня таким, яким він є, а не яким я хотіла б його бачити, допомогти кожній дитині досягти максимуму її потенційних можливостей.
У вересні 2003 року переступила поріг рідної школи та вже вчителькою, з усвідомленням, що іду до учнів, щоб розпізнати у кожному з них особистість, здатну розвиватись і прогресувати.. Неможливо забути зацікавленість дітей у спільній роботі та емоції, що переповнювали нас.
. Ось уже 16 рік поспіль працюю у гімназії. Діти у нас дуже цілеспрямовані і не дозволяють розслаблятись, тому постійно у творчому пошуку.
Я свідомо прийняла рішення бути вчителем. І я свідомо хочу бути вчителем, який любить, але мудрий у своїй любові; який спонукає вихованців вивчати те, що їм слід вивчати; який підбадьорює дитину в момент помилки; який підтримує лад і порядок у дитячому колективі, сприяючи кожній дитині йти власним шляхом саморозвитку.
1994-1999-незабутні студентські роки у Вінницькому університеті іменіКоцюбинського, історичний факультет. Почала свою педагогічну діяльність педагог-організатором у ЗОШ I- IIІ ступенів№2. Саме там прийшло розуміння, що мій обов’язок прийняти кожного учня таким, яким він є, а не яким я хотіла б його бачити, допомогти кожній дитині досягти максимуму її потенційних можливостей.
У вересні 2003 року переступила поріг рідної школи та вже вчителькою, з усвідомленням, що іду до учнів, щоб розпізнати у кожному з них особистість, здатну розвиватись і прогресувати.. Неможливо забути зацікавленість дітей у спільній роботі та емоції, що переповнювали нас.
. Ось уже 16 рік поспіль працюю у гімназії. Діти у нас дуже цілеспрямовані і не дозволяють розслаблятись, тому постійно у творчому пошуку.
Я свідомо прийняла рішення бути вчителем. І я свідомо хочу бути вчителем, який любить, але мудрий у своїй любові; який спонукає вихованців вивчати те, що їм слід вивчати; який підбадьорює дитину в момент помилки; який підтримує лад і порядок у дитячому колективі, сприяючи кожній дитині йти власним шляхом саморозвитку.
